Заповіт адміна
 Як умру – то поховайте в Інтернеті милім,
Та ще в гуглі пропишіть затишну могилу,
Аби тінню я без плоті хостився б де-небудь
У рунеті тихім-милім в незнанім домені .
Щоб в аттачі зберігався крупними шрифтами,
Щоби чув я, як аппачі цокають скриптами,
Як вдивляються очима нишпорки-фейрволи,
Як шукають дітки гіфи, де тітки є голі.
Як плекає тихий ламер свій дизайн убогий,
Як зациклений е-мейл ловить демон строгий,
Як крадеться юний хакер в пошуках поживи,
Як його в бою нерівнім відключають живо.
Щоби чув як айерсі та чати шугають,
Як без вороття листи у асьці літають,
Як пересіклись рогами гостьовії книги,
Як сипляться матюками спори та інтриги.
Виникають як скандали, руйнуються сім’ї,
Як крадуться віртуали в темінь злою тінню,
Як себе ховають тихо віруси в програми,
Як неклікнутими плачуть банери реклами.
Як чиїсь кривії руки сервер десь монтують,
Аби чути всі ті звуки, що в Неті існують,
Що розкинувсь мережею по країнам світу,
Де роїться спам поганий, чорний й ненаситний.
Друзі мої, сестри й браття, панове та пані!
Збирайтеся та вставайте до бою зі спамом!
Виявляйте ви поганця, бийте та душіть!
Та й модеми розбирайте, кабеля гризіть!
А коли спамерська кров вкриє землю милу,
Ось тоді я повернуся, піднімусь з могили,
Вилізу з паролем рута – бадьорим воскресну,
Відірву комусь я вуха, підсрачників всиплю,
В мережі тоді великій, оновленій боєм
Ти на мене швидше клікай, ми таке влаштуєм!
|